У монографії проаналізовано правові та політичні аспекти взаємодії та співробітництва України і Ради Європи (РЄ). Розглянуто загальні принципи, структуру, механізми, процедуру діяльності РЄ. Висвітлено процес вступу України до РЄ як фактор зближення правових систем. Порівняно основоположні документи РЄ та України. Наведено текст Директиви N 508, згідно з якою проводиться моніторинг, тобто відстежування виконання взятих країнами - членами РЄ зобов'язань. Розглянуто пропозиції РЄ щодо України.

Досліджено властивості астигматизму ока I, II та III-го степеневих порядків, а також сферичної аберації. Показано, що розподіл у зоні зіниці величин параметрів астигматизму залежить від наявності звичайного астигматизму та сфероастигматизму, а також співвідношень між відповідними коефіцієнтами апроксимації функції хвильової аберації ока поліномами Церніке. Одержано робочі формули розрахунків офтальмологічних параметрів астигматизму.

Исследованы свойства астигматизма глаза I, II и III-го степенных порядков, а также сферической аберрации. Показано, что распределение в зоне зрачка величин параметров астигматизма зависит от наличия обычного астигматизма и сфероастигматизма, а также соотношений между соответствующими коэффициентами аппроксимации функции волновой абберации глаза полиномами Цернике. Приведены рабочие формулы расчета офтальмологических параметров астигматизма.

Наведено методику визначення величини аметропії ока, запропоновано використовувати площину зображення на сітківці, в якій спостерігається найбільший контраст зображень амплітудних граток із малою та середньою просторовою частотою. Доведено, що ігнорування осьових аберацій оптичної системи ока та неврахування діаметра зіниці під час спостережень може призвести до істотних похибок визначення величини аметропії.

Приведена методика определения величины аметропии глаза, предложено использовать плоскость изображения на сетчатке, в которой имеется наибольший контраст изображений амплитудных решеток с малой и средней пространственной частотой. Доказано, что игнорирование действия осевых аберраций оптической системы глаза, а также роли диаметра зрачка во время наблюдений может привести к существенным ошибкам определения величины аметропии.

З застосуванням поліномів Церніке зроблено подвійний розклад функції хвильової аберації оптичної системи ока як просторової системи за координатами зіниці та координатами простору предметів. Знайдено вирази поперечних аберацій 1-го, 2-го та 3-го порядків у площині сітківки. Одержано формули для розрахунків офтальмологічних параметрів найважливіших вад оптичної системи ока. Виявлено ознаки, які надають можливість установити причини появи деяких аберацій ока.

С использованием полиномов Цернике сделано двойное разложение функции волновой аберрации оптической системы в координатах зрачка и координатах пространства предметов. Найдены выражения поперечных аберраций 1-го, 2-го 3-го порядков в плоскости сетчатки. Получены формулы для расчета офтальмологических параметров основных недостаков оптической системы глаза. Выявлены признаки, которые дают возможность установить причины появления некоторых аберраций глаза.

Досліджено вплив фактора подвійного ходу світла в оптичній системі ока на похибки визначення коефіцієнтів його аметропії й астигматизму за допомогою методу рейтресінгу.

Розроблено математичний апарат для розрахунків просторово-роздільної здатності та глибини фокусної області оптичної системи ока з використанням радіусів світлових "моментів інерції" розподілу освітленості в абераційному зображенні точки на сітківці. Показано, що ця задача ефективно розв'язується за умови зображення функції хвильової аберації церніковськими поліномами у формі Лукоша.

Здійснено удосконалення методу рейтресинга, що дозволило вирішити проблему підвищення точності та збільшення обсягу інформації про абераційний стан ока, одержаної в результаті проведення аберометрії його оптичної системи. Здійснено теоретичне узагальнення методу рейтресингу. Розроблено багаторакурсний рейтресинговий аберометр і обгрунтовано принцип його дії. Експериментально апробовано метод багаторакурсної аберометрії ока, використання якого дозволяє виявляти всі типи аберацій. Показано можливості застосування даного засобу для визначення причин появи первинних аберацій реального ока з характерною для нього оптичною системою просторового типу. Експериментально підтверджено підвищення точності аберометрії за рахунок фільтрувальних властивостей подвійної церніковської апроксимації функції хвильової аберації ока. Створено математичний апарат для обчислення стандартних офтальмологічних параметрів вад зору. Розроблено методи оцінки якості зображення та обсягу псевдоакомодації на основі використання компонентів тензора другого гауссового моменту від функції розсіювання точки на сітківці. Обгрунтовано шляхи підвищення точності метода та апаратної точності рейтресингової аберометрії ока. Сформульовано рекомендації щодо коректного позиціонування аберометра відносно ока пацієнта.

Розглянуто будову ока людини, особливості зорового сприйняття, а також основні параметри та характеристики оптичної та фотоприймальної системи ока, важливі для правильного проектування приладів. Викладено функціональні схеми та принцип дії оптичних і оптико-електронних офтальмологічних приладів різноманітного призначення. Зазначено, що завдяки обчислювальній потужності комп'ютерів, створено умови для інтенсивного розвитку офтальмологічних приладів діагностичного та лікувального призначення.

Рассмотрены строение глаза человека, особенности зрительного восприятия, а также основные параметры и характеристики оптичной и фотоприёмной системы глаза, важные для правильного проектирования приборов. Изложены функциональные схемы и принципы действия оптических и оптико-электронных офтальмологических приборов разнообразного назначения. Отмечено, что благодаря вычислительной мощности компьютеров, созданы условия для интенсивного развития офтальмологических приборов диагностического и врачебного назначения.

Встановлено вплив спотворень форми оптичних поверхонь абераційної моделі ока на параметри її хвильової аберації. Розроблено методику розрахунку допустимої асферичності поверхонь. Підтверджено існування технологічної можливості створення аератора як зразкової міри хвильової аберації ока.

Досліджено вплив аберацій оптичної системи ока на дифракційне зображення двох точок на сітківці, які розміщені на межі просторового розділення за правилом Релея. Використано діаметр отвору зіниці 3 мм, за якого нормальне око має найвищу гостроту зору. Встановлено, що найбільша величина СКВ хвильової аберації, у разі якої зберігається нормальна просторова роздільна здатність ока, становить 0,1 довжини хвилі. Обгрунтовано критерій допустимих похибок аберометрії ока і знайдено формули розрахунку допустимих похибок відтворення амплітуд абераційних мод під час аберометрії в зоні зіниці, діаметр якої перевищує 3 мм.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р67-4

Рубрики:

Офтальмологія

Шифр НБУВ: Ж29126/прилад. Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е60*739.222.4-63

Рубрики:

Загальна зоологія

Шифр НБУВ: Ж29126/прилад. Пошук видання у каталогах НБУВ 

Головною задачею роботи є створення математичного алгоритму відновлення функції хвильової аберації за результатами відеозапису картин ізодіоптрійних зон у площині зіниці. Першою процедурою відновлення є цифрова фільтрація відеокадрів з метою виділення ізодіоптрійних зон освітленості фотоприймача. Другою процедурою є виявлення кутових координат променів, що виходять з ока. Третя процедура - відновлення функції хвильової аберації у зіничних координатах. Для цього використовується апроксимація поліномами Церніке. Амплітуди абераційних мод відновлюються за допомогою методу найменших квадратів або сингулярним розкладом.

Зроблено огляд і порівняльний аналіз фізичних абераційних моделей ока. Запропоновано дволінзову модель, яка є вільною від недоліків прототипів. Розрахунками хвильової аберації підтверджено здатність запропонованої моделі моделювати хвильову аберацію, ідентичну до ока людини.

Досліджено вплив технологічних похибок конструктивних параметрів оптичної системи моделі ока на похибки модельованої хвильової аберації. Доведено технологічну можливість виготовлення моделі з тією точністю моделювання хвильової аберації ока, яка є достатньою для тестування офтальмологічних аберометрів.

Досліджено параметри аметропії та астигматизму за результатами рефрактометрії очей великої кількості пацієнтів усіх вікових категорій. Показано, що розподіл кількості пацієнтів за величиною аметропії та астигматизму не є гауссовим. Обгрунтовано робочі діапазони офтальмологічного аберометра економічного класу.

Розроблено методику проектування оптичної системи вимірювача рефракції за допомогою методу Фуко. Одержані математичні залежності дозволяють здійснювати габаритний розрахунок оптичної системи рефрактометра та її параметричну оптимізацію, визначати прийнятне значення лінійного збільшення в оптично спряжених площинах зіниці ока та фотоприймача, а також максимально допустиму величину діаметру аналізуючої мікродіафрагми. На основі проведеного дослідження обгрунтовано вдосконалення апаратного та математичного забезпечення рефрактометрії ока за допомогою методу Фуко, спрямоване на розширення робочого діапазону вимірюваних аберацій та зменшення похибок вимірювань.

Проаналізовано розподіл величин аметропії та астигматизму очей великої кількості пацієнтів офтальмологічного кабінету. Виявлено характер розподілу цих первинних аберацій ока людини. Показано, в яких діапазонах вони зустрічаються найчастіше.

Одержано робочі формули, які надають можливість аналітичним методом проаналізувати вплив температури оптичних і механічних елементів оптичної системи на величину термодефокусування зображення, сформованого оптичною системою. Для визначення відрізку, який вказує положення площини зображень відносно останньої оптичної поверхні оптичної системи і є залежним від величини температури, використано інваріант Аббе. Формули надають змогу розрахувати величину температурного переміщення площини зображення за даними про конструктивні параметри оптичної системи, конструкцію механічних деталей, а також про температурні коефіцієнти оптичних матеріалів та матеріалів механічних деталей. Можна враховувати локальний розподіл температур серед оптичних і механічних деталей оптичного блока приладу. Метод також надає можливість розв'язувати задачі синтезу оптичних блоків, в яких положення площини зображення має бути незмінним у разі коливань температур у заданому інтервалі.

Пресбіопічне чи артифакічне око з втраченою акомодаційною здатністю потребує її відтворення, що є сучасною проблемою в офтальмології. Оку можна штучно забезпечити псевдоакомодацію спеціальним формуванням його фокусної області. Досліджено вплив дифракції та первинного астигматизму оптичної системи ока на форму та геометричні параметри фокусної області ока. Метод дослідження - комп'ютерне моделювання розподілу освітленості у фокальній зоні з урахуванням дії дифракції та астигматизму. Знайдено довжину фокусної області за діаметрів зіниці 2, 3, 4 мм та астигматизму у 0,25 та 0,5 дптр. Показано, що астигматизм здатен збільшувати обсяг псевдоакомодації. Проте залежно від діаметра зіниці існує оптимальна величина астигматизму, що забезпечує оку найбільший обсяг псевдоакомодації.